Повномасштабна війна завдала нищівного удару по бджільництву Харківської області. Зруйновані пасіки, знищене обладнання, заміновані поля та втрачені ринки збуту поставили під загрозу існування цілих родинних справ.

Резонансною відповіддю на ці виклики став проєкт «Мед заради надії», який благодійна організація «Благодійний фонд Район №1» реалізувала у партнерстві з Norwegian Refugee Council (NRC). Його головна мета — відновити економічну спроможність постраждалих родин, давши їм інструменти для самозайнятості, стабільного доходу та розвитку місцевої економіки.

Проєкт сфокусувався на підтримці діючих бджолярів із сільських громад Харківщини, чий бізнес постраждав від бойових дій. Первинно команда планувала допомогти 70 пасікам, проте завдяки гнучкому підходу та успішній оптимізації бюджету фактичні обсяги підтримки вдалося збільшити. У результаті допомогу отримали 89 домогосподарств (загалом 272 особи).  Серед них: 32 особи — внутрішньо переміщені особи (ВПО); 18 осіб — люди з інвалідністю.

Ця ініціатива є унікальною, адже ми закрили повний цикл життєдіяльності крафтового виробництва — від викачки меду до виходу на національний ринок.

Кожен пасічник отримав саме те обладнання, якого йому бракувало через руйнування або крадіжки під час окупації. У межах проєкту ми закупили та передали:

• 191 вулик;

• 15 причепів;

• 28 бджоловозів для кочівлі пасік;

• 28 сучасних медогонок;

• 37 розпечатувальних столів;

• 48 воскотопок;

• 35 ножів із підігрівом.

Для розширення каналів збуту наша команда окремо закупила 10 мобільних торгових павільйонів. Це дозволило локальним виробникам вийти за межі власних сіл та презентувати бренд «Вибуховий мед» з Харківщини на відомих столичних маркетах «Кураж» та «Всі. Свої», де п’ятеро пасічників особисто представили свою продукцію.

Довгостроковий вплив

Проєкт «Мед заради надії» продемонстрував стійкі результати, які продовжують працювати на користь громад навіть після офіційного завершення фінансування:

Поштовх до кооперації: У Слобожанській громаді після отримання обладнання бджолярі ініціювали створення офіційної пасічницької спілки.

Шеринг-економіка: Пасічники налагодили внутрішню кооперацію та почали спільно використовувати великогабаритне обладнання (бджоловози, причепи, медогонки). Це суттєво підвищило продуктивність та обсяги викачки меду в усій громаді.

Психологічна реінтеграція: Для родин, які зазнали втрат через війну, відновлення пасіки стало не лише фінансовим порятунком, а й справжньою терапією та підтвердженням того, що їхня праця має майбутнє на рідній землі.

Підтримка малого сільського господарства в умовах війни — це найбільш ефективна модель інвестицій у життєстійкість деокупованих та прифронтових регіонів України. Створюючи умови для самозайнятості сьогодні, ми закладаємо фундамент для економічного відродження країни завтра.